Abstract
Мета дослідження полягає у з’ясуванні ролі культури як інструменту побудування національного брендингу, а також розвитку та просування національного бренду в глобальному контексті національного дискурсу, задля чого проведено систематизацію понять «національний брендинг» і «національний бренд», а також аналіз теоретичних та практичних аспектів формування як національного, так і культурного бренду та іміджу країни в контексті реалізації міжнародної взаємодії. Методологія дослідження полягає у використанні загальних методів емпіричних і теоретичних досліджень, що базуються на аналізі, синтезі та конкретизації, і зводяться до розгляду та узагальнення отриманих результатів із метою розкриття значення фактора «культура» у формуванні національного брендингу держави як зовнішньо орієнтованого феномену, що в умовах міжнародної взаємодії надає інформацію про те, якою є країна. Наукова новизна дослідження полягає у з’ясуванні ролі культурної компоненти формування брендингу держави в контексті «Державної політики у сфері національного брендингу», аналізі складової «культура та спадщина» як критерію, що впливає на формування світового репутаційного рейтингу «Nation Brands», а також розгляді «Довгострокової стратегії розвитку української культури» як вісі побудування національного бренду та міжнародного іміджу України в контексті розвитку культурної дипломатії та реалізації міжкультурного діалогу. Звернено увагу на результати «Дослідження сприйняття України за кордоном» як показника світової обізнаності про українську культуру в аспекті національного брендування. У висновках зазначається, що сьогодні в системі міжнародної взаємодії культура — культурна спадщина, культурне різноманіття та культурний потенціал країни — набуває великого значення саме як інструмент формування національного бренду та є найбільш ефективним засобом створення позитивного міжнародного іміджу країни у довгостроковій перспективі. Успішний брендинг держави дозволяє підвищити рівень її політичного впливу на міжнародній арені, зміцнити міжнародні зв’язки тощо.

This publication has 3 references indexed in Scilit: