Abstract
У статті проаналізовано теоретичні аспекти поняття саморегуляції навчальної діяльності студентів та виокремлено її рівні. Методологія дослідження включала теоретичний аналіз наявних психологічних концептуальних праць щодо вивчення компонентів саморегуляції у навчальній діяльності студентів. Актуальність дослідження зумовлена реформуванням вищої освіти України, її приєднанням до європейського простору вищої освіти, ставленням до людини як найвищої цінності та студентоцентрованістю вищого шкільництва. У статті надається характеристика розробленого автором комплексу діагностичних методик для визначення відповідного показника саморегуляції на індивідуально-особистісному, когнітивному, метакогнітивному та емоційно-вольовому рівнях за такими показниками. Розроблений автором діагностичний інструментарій дозволить емпірично визначити виокремлені компоненти саморегульованого навчання студентів на індивідуально-особистісному, когнітивному, метакогнітивному та мотиваційно-вольовому рівні.