Geoinformation modeling of antropogenic transformation of the basin geosystems (case study of Dnister right tributaries)

Abstract

У статті акцентовано увагу на методах кількісного оцінювання антропогенного навантаження на річково-басейнові геосистеми. Зокрема, розглянуто методики, які базуються на визначенні співвідношеннях різних видів землекористування (Ф.М.Милькова, Є. Клементової та В. Гейніге, П.П. Борщевського, М.В. Боярин, Н.М. Рідей і Д.Л. Шофолова) і ті, в яких використовуються вагові коефіцієнти, що вказують на ступінь і глибину перетворення природи кожним видом землекористування (П.Г. Щищенка, А.М. Третяка). На прикладах річково-басейнових геосистем Бережниці та Бистриці (Прикарпатських правобережних приток Дністра) за допомогою геоінформаційного моделювання оцінена репрезентивність результатів, отриманих за цими методиками, відзначено особливості та переваги і недоліки кожної з оцінюваних методик. Для досліджуваних геосистем визначено ступінь антропогенної трансформації, геоекологічний стан агроландшафтів, геоекологічну стабільність та антропогенну трансформацію, виявлено спільні закономірності та відмінні особливості річково-басейнових геосистем. В ході роботи вирішувалося питання вибору оптимальних структурних одиниць геопростору, в розрізі яких варто здійснювати аналіз антропогенного навантаження, а також способи наповнення бази даних для картографічного моделювання. На прикладі річково-басейнової геосистеми Бережниці доведено важливість оцінки природних об’єктів (в даному випадку річкових басейнів) у розрізі природних структурних одиниць нижчого порядку (підбасейнів). Оскільки в даному випадку ускладнюється збір інформації про структуру землекористування, яка зазвичай формується у розрізі адміністративних одиниць, з метою наповнення бази даних обґрунтована доцільність використання даних дистанційного зондування Землі. Одержані результати свідчать про те, що вагома роль у стабілізації антропогенного навантаження відводиться збереженню лісових масивів, які властиві верхнім ділянкам басейнів, зменшенню розораності нижніх частин басейну, підтримці в належному стані меліоративних каналів, зменшенню впливу промисловості на довкілля та уникненню концентрації значної кількості промислових об’єктів в одній структурній одиниці – суббасейні.