Наприкінці XVIII ст. церковні календарі (місяцеслови, святці), що їх друкували у Києві та Москві, майже не відрізнялися за складом позицій. Київський календар охоплював сотню східнослов’янських святих, причому дві третини із них були російськими або канонізованими у Московській державі давньоруськими подвижниками. У статті на прикладі наречення іменами немовлят (обрання небесних патронів) проаналізовано популярність культів місцевих і російських святих. Дослідження зосереджено на українсько-російських контактних зонах – тих, що сусідили із російськими теренами і/або де жили поруч дві етнічні групи. Автор припускає, що саме у таких регіонах у наданні імен було більш вираженим пошанування російських подвижників, аніж там, де мешкав лише український етнос. Вивчення шанування східнослов’янських небесних патронів неможливе без з’ясування практики надання імен немовлятам та рівня свободи священника у користуванні святцями, тож спочатку розглянуто способи наречення хлопчиків і дівчаток. Аналіз метричних книг м. Білопілля на Слобожанщині та Печерської частини м. Києва свідчить, що називання немовлят на честь східнослов’янських святих не становило більше ніж 10 % усіх випадків надання імен. Якщо священники мали можливість обирати між російськими/київськими та іншими небесними патронами, то значно частіше схилялися на корить других.Матеріал надійшов 11.03.2020