Мета роботи. Дослідження пов’язане із висвітленням питання специфіки побутування словацько-українського пісенного фольклору на території Східної Словаччини, розкриттям питання функціонування пісенного фестивалю «Маковицька струна». Методологія дослідження полягає у поєднанні методів пізнання, зумовлених вимогами об’єктивного аналізу історичних джерел, що відображають основні тенденції розвитку та функціонування культурно-мистецького життя українців Пряшівщини другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Наукова новизна роботи полягає у комплексному висвітленні словацько-українських пісенних зв’язків. Взаємозв’язки між українською пісенною творчістю і словацькими народними піснями є одним із першочергових завдань фольклористів та музикознавців в наш час. Висновки. Доведено, що вивчення етнічної історії, особливостей пісенного фольклору українського населення на різних теренах є одним із головних питань сьогодення. Спільний етнографічний кордон між українським та словацьким населенням в районі Закарпаття і Пряшівщини (Східна Словаччина) сприяв культурним, економічним та фольклорним зв’язкам між ними. У процесах трансформації форм побутування народнопісенної культури та обрядовості, а також взаємодії пісенної традиції та новотворчості, зокрема пов’язаної з впливом ословачення сучасної культури русинів-українців, виявлено, що в місцеве русинське піснетворення вплітаються цілі образно-поетичні кліше, взяті зі словацького фольклору; все що є особливим у змісті і формі як лемківського, так і русинського фольклорів не відділяє їх від загального масиву традиційної музично-пісенної та усної словесності українського народу, не виокремлює їх, а навпаки, доповнює, збагачує цей масив неповторними елементами й рисами. Фольклорні фестивалі русинів-українців, попри процеси асиміляції, надзвичайно популярні в сучасний період серед українського населення Словаччини.