Зумовленість і прояви сильватизації постаграрних екосистем Української частини транскордонного біосферного резервату "Західне Полісся"

Abstract

Охарактеризовано зумовленість спонтанного заліснення (сильватизації) колишніх сільськогосподарських угідь в українській частині транскордонного біосферного резервату "Західне Полісся" (ТБР), яка територіально охоплює регіон Шацького поозер'я. Тут від 1983 р. функціонує Шацький національний природний парк, якому у 2002 р. було надано статус міжнародного резервату біосфери (БР) і включено у світову мережу біосферних резерватів ЮНЕСКО як "БР Шацький". Від 2012 р. цей резерват є складовою частиною білорусько-польсько-українського ТБР. Природоохоронні і рекреаційні форми землекористування на поозер'ї тепер стали домінантними, зменшилося сільськогосподарське використання земель. Показано, що активізація процесів сильватизації постаграрних екосистем зумовлена, передусім, соціально-економічними причинами. Із зміною суспільно-політичного устрою України у 90-х роках ХХ ст. виникли нові економічні відносини, зокрема змінився характер землекористування. Після ліквідації колгоспів чимало орних земель у регіоні вибули з інтенсивного господарського вжитку, значно збільшилася площа перелогів та неужитків, які почали спонтанно заліснюватися. Припинилося сінокісне й пасовищне використання боліт і сіяних лук, сформованих на осушених болотах, що зумовило розвиток відновних сукцесій природної рослинності на колишніх угіддях. Сильватизація набула характеру важливої екологічної проблеми через значні зміни у структурі рослинного покриву Шацького поозер'я. Розглянуто прояви відновних сукцесій рослинності після припинення орного та сінокісного використання земель. Показано, що заліснення відбувається відповідно до еколого-біотичних умов регіону та історичних особливостей землекористування. Спостерігається ренатуралізація рослинного покриву на суходолі, але відбувається подальша трансформація лук і боліт, які використовувалися як сінокоси й пасовища. Сильватизація проявляється як формування або соснового рідколісся, або ж густого березняку. Найбільша кількість природного поновлення берези – до 75 тис. на 1 га – відзначена на колишніх старооранках. Формування зімкнутого деревостану на старооранках може відбутися впродовж 10-12 років, особливо за близького розташування стіни лісу. Після заліснення змінюються фізико-хімічні параметри ґрунтів, зокрема зменшується кислотність торфових ґрунтів і зменшується вміст азоту в них. Наголошено на доцільності активного збереження локалітетів рідкісних видів і рослинних угруповань у процесі спонтанного заліснення постаграрних екосистем у межах української частини ТБР.