Мета статті – проаналізувати специфіку компаративного методу в сучасному мистецтвознавстві у контексті дослідження сценічного мистецтва кінця ХХ – початку ХХІ ст. Методологія системного аналізу дослідження поєднала такі методи: історичний (вивчення розвитку компаративного методу), аналітичний та структурно-логічний (осмислення та висвітлення хронології історичного аспекту проблеми, освоєння специфіки порівняльного методу), метод теоретичного узагальнення (для підбиття підсумків). Наукова новизна. Вперше обґрунтовані місце та значення методу компаративного аналізу в процесі мистецтвознавчого дослідження, проаналізовані основні концепції принципів інтерпретування сучасного сценічного мистецтва в контексті методів дослідження інших галузей гуманітарного знання. Висновки. Інтеграційні процеси світового мистецького простору кінця ХХ – початку ХХІ ст. посприяли стрімкій динаміці та розширенню меж сценічного мистецтва, впровадженню новаторських методів та форм, розвитку унікальних художніх комплексів дослідження. У зв’язку з актуалізацією у науковому вимірі міждисциплінарного контексту останнім часом у мистецтвознавчих дослідженнях активно застосовується компаративний метод як один із найбільш міждисциплінарних та ефективних в умовах наукової проблематики ХХІ ст. У статті чітко окреслили особливості гносеологічної, логічної, методологічної, методичної, світоглядної, аксеологічної та практичної функцій компаративного методу дослідження сценічного мистецтва кінця ХХ – початку ХХІ ст. Встановили місце та функції компаративістики у контексті особливостей сучасного сценічного мистецтва: порівнювати тенденції розвитку національного сценічного мистецтва, вивчати їхній безпосередній та опосередкований взаємозв’язок, типологічні, міжмистецькі та міждисциплінарні зв’язки; виявляти подібні та відмінні прийоми, методи, принципи, підходи та ін.; надавати можливість прослідкувати розвиток сценічних процесів.