Мета роботи виявити регіональні особливості пасхальних свят на буковинській Гуцульщині, притаманних українцям Гуцульщини початку ХХ ст. і до нині. Методи дослідження: аналіз наукових етнографічних праць дослідників буковинської Гуцульщини та ґрунтується на зборі матеріалу польових експедицій з гуцульських сіл, що дає можливість віднайти нові традиції та обряди українців, проаналізувати їх видозмінність із початку ХХ ст. до сьогодення. Основні методи дослідження, що використані в роботі: аналітичний, описовий, порівняльний. Наукова новизна полягає в тому, що вперше досліджені та зібранні матеріали про регіональні особливості пасхальних свят та обрядів у селах Стебні, Розтоки, Усть-Путила буковинської Гуцульщини. Це дослідження дозволить відродити цілісну обрядову дію святкування українців від Вербної неділі до Провідної неділі, а також надасть можливість знайти спільні та відмінні риси в святкуванні з ін. селами буковинської Гуцульщини. Осягнути їх первісну сутність та етапи розвитку. Висновки: Аналізуючи та досліджуючи пасхальну обрядовість в селах Стебні, Розтоки, Усть-Путила, Путильського району буковинської Гуцульщини, було виявлено регіональні особливості в святкуванні великодніх свят притаманних тільки гуцулам буковинського краю. До головних особливостей, які характерні для буковинської Гуцульщини, належать: обрядова дія з вербою на Вербну неділю, ставлення гуцулів до вогню в чистий четвер, особливим вшануванням предків під час всього святкування великодніх свят та обрядові дії дітвори, які ходили за писанками в понеділок після Великодня.