Вступ. Актуальність проблеми гуманізму зумовлюється його великим впливом на еволюцію культурно-історичної реальності, значним місцем в управлінні життєдіяльністю суспільства, а також нагальною потребою створення сприятливих умов для самозбереження людської сутності, стійкої рівноваги між людиною і природою, людиною та соціумом. Мета і методи. Мета статті – теоретичний аналіз гуманізму як філософської категорії і соціокультурного феномену в управлінні життєдіяльністю суспільства, що надасть можливість створити надійну методологічну базу для конструювання гуманного соціуму. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, культурологічний підходи до вивчення соціокультурних явищ і процесів у суспільстві. Результати. Розкрито сутність гуманізму як філософської категорії, світоглядної парадигми та феномену менеджменту; досліджено антропологічні й соціокультурні умови еволюції гуманістичних уявлень і виявлено ментальні особливості культурних епох, що визначають своєрідність форм гуманізму та гуманістичного менеджменту; визначено культурно-історичні типи гуманізму, гуманістичного менеджменту й потенційні можливості їх синтезу в сучасному світі. Висновки та обговорення. Наукова новизна результатів дослідження полягає у поглибленні розуміння сутності гуманізму як філософської категорії і соціокультурного феномену в управлінні життєдіяльністю суспільства, як суперечливої єдності та взаємоборотьби різноманітних гуманістичних протилежностей у контексті змінення цивілізаційних циклів, культурно-історичних епох і посилення взаємозалежностей у соціумі. Практичне значення одержаних результатів виявляється у можливості їх використання в управлінській діяльності суспільства, а також у доповненні наукової теорії і філософії гуманістичного менеджменту новими положеннями про гуманізм як основу сучасної системи управління.