На основі проведеного наукового дослідження, присвяченого проблемі артикуляції в фортепіанно-виконавському мистецтві, узагальнено її основні положення. Автор виявляє два взаємопов’язаних аспекти в досягненні виконавської артикуляції. Різна функціональність цих аспектів дозволяє представити музичну артикуляцію у двох видах: як авторську (або редакторську) і як виконавську. Авторська артикуляція – це першооснова, об’єктивна і незмінна даність, закодована в нотному тексті думка, а виконавська артикуляція – це похідне, суб’єктивне, нескінченно пізнаване і відтворюване виконавцем мистецтво. Мета дослідження – вивчення проблеми артикуляції у виконавській діяльності сучасних азербайджанських піаністів. Методологія дослідження. Процес дослідження артикуляції здійснювався за допомогою методів аналізу, синтезу та узагальнення на основі прослуховування виконавських записів фортепіанних творів, різних за стилем і формою. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше на основі історичного та науково-теоретичного аналізу даної проблеми формулюється поняття артикуляції як об’єктивної даності нотного тексту і як суб’єктивного відтворення в процесі інтерпретації музики, тобто як авторської, редакторської і як виконавської. Вперше проводиться аналогія між знаками пунктуації в мові й знаками музичної пунктуації, здійснюваних піаністом в процесі виконання. Вводяться такі розділові знаки, як музичні: крапка, три крапки, кома, вигук, питання. Висновки. Визначено провідну роль авторської (редакторської) і виконавської артикуляції в процесі інтерпретації музики, а також засобів музичної пунктуації, які значною мірою впливають і обумовлюють майстерність в досягненні драматургічної цілісності твору. Підкреслено особливу творчу роль музиканта-виконавця в створенні виконавської артикуляції, що спирається на глибоке пізнання авторської або редакторської артикуляції, даної в нотному тексті (legato, legatissimo, non legato, staccato, marcato, tenuto, accent). Обґрунтовано висновок про те, що майстерність виконавської артикуляції знаходиться в прямій і послідовній залежності від вивчення та аналізу нотного тексту – чим глибше і ширше пізнання виконавця, тим більше варіантів творчих прочитань-інтерпретацій він створює.