Актуальність дослідження зумовлена світовою дискусією про свободу досліджень в умовах трансформації методів оцінки ефективності науки, фінансування та організації досліджень, а також українським контекстом освітньої реформи. Метою статті є дослідження міжнародно-правового стандарту особистої автономії у науковому житті та академічній культурі, його значення для розвитку глобального науково-технічного співробітництва України. Методи аналізу та синтезу застосовані для вивчення правових відносин та нормативних гарантій особистої автономії в академічній культурі та науковому співробітництві. Метод порівняння застосовано для виявлення спільних та відмінних проблем розвитку особистої автономії науковців в Україні та світі. Відповідно до висновків дослідження, міжнародно-правовий стандарт особистої автономії в академічній культурі та науковому співробітництві передбачає прагнення індивідуальної й інституційної самостійності та відповідальності в пошуку та передачі знань, вимагає поваги до свободи наукових досліджень, академічного спілкування та вираження поглядів. Цей стандарт пов’язаний із людською гідністю, метою освітньої системи досягти здатності людини контролювати власне життя, бути успішним і щасливим громадянином у демократичному інформаційному суспільстві. Загрозами особистій автономії науковців є академічна недоброчесність, монополізм, патерналізм, формалізм та бюрократизм, що долаються шляхом самоорганізації вчених. Новий Закон України «Про освіту» створює інструменти для боротьби з академічною недоброчесністю, дозволяє проявляти ініціативу для удосконалення науки та освіти, хоча підзаконними актами все ще нав'язуються спірні стандарти якості науки, наприклад, вимога наявності публікацій у періодичних виданнях, індексованих наукометричними базами Scopus чи Web of Science, для присвоєння вчених звань. Українська академічна культура потребує оновлення, щоб підняти рівень наукових досліджень і створити основу конкурентоспроможної інноваційної економіки. Необхідно розбудовувати українську інфраструктуру наукової інформації, вітчизняні академічні видавництва, системи індексації та бібліотеки, посилювати правові гарантії особистої автономії, підтримувати проекти міжнародного науково- технічного співробітництва, впровадження наукових розробок у економіці та суспільному житті. Значимість дослідження полягає в тому, що проведений аналіз дозволив сформулювати пропозиції і прогнози щодо прагматичної лібералізації наукового життя в Україні.