Предметом дослідження статті є інфраструктура ринку арт-індустрії. Мета - на основі узагальнення міжнародного досвіду обґрунтування науково-методичних засад розвитку інфраструктури ринку арт-індустрії в процесі його формування й розвитку з виокремленням ключових суб’єктів арт-ринку. Завдання: здійснено класифікацію аукціонних будинків, розкрито специфіку роботи основних суб’єктів арт-ринку, систематизовано мотиви придбання предметів мистецтва, виявлено та систематизовано особливості арт-ринку, проаналізовано основні показники ринку арт-індустрії. Методи: абстрактно-логічний аналіз, теоретичного узагальнення, системного та статистичного аналізу. Отримані такі результати. Здійснено класифікацію аукціонних будинків на ринку арт-індустрії за рівнями із визначенням країни, річного обсягу продажів, кількості проданих лотів, долі ринку. Розкрито специфіку аукціонних торгів на ринку арт-індустрії. В рамках арт-ринку розкрито роль арт-дилерів в соціально-комунікативній системі "художник - твір - публіка" за трьома категоріями. Окремо приділено увагу меценатству в рамках культурного посередництва на ринку арт-індустрії. Проранжовано арт-активи за рівнем прибутковості. Систематизовано мотиви придбання предметів мистецтва з виокремленням ірраціональних мотиви здійснення арт-інвестування. Виявлено та систематизовано особливості арт-ринку та проаналізовано основні показники ринку арт-індустрії. Висновки. Арт-ринок розглядається як напівфункціональне явище, що виступає регулятором взаємовідносин між художниками і публікою та синхронно виконує ряд соціальних функцій: інформаційну, посередницьку, ціноутворюючу, стимулюючу, регулюючу, соціокультурну. Однією з головних умов успішного функціонування ринку арт-індустрії є формування й розвиток його інфраструктури. Сучасний ринок арт-індустрії характеризується високою доходністю, низькою ліквідністю та довгостроковістю отримання прибутку.