У статті пропонується узагальнений аналіз мистецької і наукової творчості відомого виконавця й дослідника з Канади Андрія Горняткевича (Едмонтон) в контексті актуалізації досліджень розвитку бандурного мистецтва в Україні та зарубіжжі. Метою статті є комплексний аналіз різновекторної діяльності Андрія Горняткевича (Канада) на ниві дослідження та популяризації кобзарського мистецтва минулого й сучасності. Методологію дослідження визначають історичний, системний, аксіологічний, культурологічний підходи та відповідні їм конкретні методи наукового пізнання: історико-хронологічний, системної класифікації тощо. Висвітлені етапи його життєвого і професійного шляху, діяльність у сферах дослідження української мови, українського усного літературного й музичного фольклору, традицій автентичного кобзарства, популяризації епічних жанрів кобзарського репертуару тощо, що вперше вводиться до наукового обігу і становить новизну дослідження.Проаналізована пріоритетна тематика наукових пошуків А. Горняткевича стосовно кобзарства минулого й сучасного, зокрема про кобзу-бандуру, традиційне кобзарське мистецтво, статті-портрети творчих особистостей української діаспори – Зіновія Штокалка, Григорія Китастого, Михайла Теліги; цикл публікацій про лебійську мову, її значення, словники-тлумачники та ін. Відзначено внесок А. Горняткевича в розшифрування й редагування методичних і репертуарних рукописів Зіновія Штокалка, підготовці до друку і видання його «Кобзарського підручника» (1992) та нотного збірника «Кобза» (2002), а також дослідження і узагальнення звукозаписної діяльності й спадщини бандуриста. Здійснена загальна характеристика власного репертуару А. Горняткевича як музиканта-виконавця, що охоплює традиційні жанри кобзарства – думи, історичні пісні, інструментальні мелодії.