Мета дослідження: показати вплив східно-європейських історичних розвідок на розвиток історичних уявлень на українських землях, сприйняття їх інформації українськими істориками та поширення в українській історіографії. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, міждисциплінарності. Використано такі загальноісторичні методи: історіографічний аналіз, історико-генетичний і порівняльний. Автор дотримуються цивілізаційного підходу та засад культурно-інтелектуальної історії. Наукова новизна: на основі аналізу українського історіографічного процесу окреслено окремі прогалини, що існують в історичній науці та можливі шляхи їх заповнення. Висновки. Cучасна українська академічна наука дуже повільно просувається у дослідженні та публікаціях історичних джерел, у т. ч. й хронік, анналів, літописів. Відсутність наукових видань цілого ряду творів передовсім польських хроністів створює «патову» ситуацію для сучасної української історичної науки. Як наслідок цієї ситуації із джерелами та їх тлумаченням у наукових історичних творах, можна констатувати наявність досить значної міфологізації історичної інформації, передовсім на побутовому рівні. Прогресивним виходом із неї можна вважати лише більш інтенсивне введення до обігу в українську історичну науку широкого кола джерел, у т. ч. авторського походження.