Мета статті – осмислити основні аспекти концепції «місць пам’яті» П. Нора в контекстінаукових теорій про колективну пам’ять; з’ясувати передумови появи названої концепції;проаналізувати зв’язок концепції П. Нора про «місця пам’яті» з дослідженнями проколективну пам’ять. Методологія дослідження базується на застосуванні таких методів:джерелознавчого – для виявлення історичних передумов появи концепції «місць пам’яті»;аналізу – для встановлення зв’язків концепції П. Нора з дослідженнями про колективну пам’ять;систематизації – для осмислення розвитку основних теорій концепту пам’яті; порівняльно-зіставного – для розгляду основних понять пам’яті (інформативної, історичної, колективної,соціальної). Наукова новизна. Уперше досліджено феномен співвідношення пам’яті та історіїв руслі суттєвих трансформацій сучасного світу і пов’язаних із ними екзистенціальнимипотребами людства. Виявлено ключові аспекти поняття «колективна пам’ять», яка, затеорією М. Хальбвакса, є запорукою ідентичності суспільства, вирізняючись безперервнимрозвитком і множинністю. Висновки. З’ясовано, що одним із вимірів колективної / соціальноїпам’яті є пам’ять про історичне минуле, або його символічна репрезентація. Доведено,що історична пам’ять – не лише один з головних каналів передачі досвіду і відомостейпро минуле, а й найважливіший складник самоідентифікації індивіда, соціальної групи тасуспільства загалом. Проаналізовано передумови, що привели до зміни співвідношення міжісторією і пам’яттю та спонукали П. Нора запропонувати свою концепцію «місць пам’яті»(lieux de mémoire). Вивчено концепт пам’яті в контексті гуманітарного дискурсу, адже, заспостереженнями П. Нора, останні роки ми живемо в «меморіальну епоху». Причину початку«меморіальної епохи» історик вбачає в демократизації історії, коли поняття ідентичностізазнало сенсової інверсії: з індивідуального стаючи колективним.